свойственный опьяневшему

1) ( нетрезвый) исерек; эчкән

2) в знач. сущ. пьяный м исерек [кеше]

3) ( свойственный опьяневшему) исерекләргә хас, исерекләрчә

4) разг. ( опьяняющий) тиз исертә торган

5) перен. (чем, от чего) исергән, башы әйләнгән

•

- с пьяных глаз

1) п'яний, напилий, напитий, (вульг.) налиганий. [Буде твоя голівонька що-дня п'яна (Пісня). В походах напилого козака карано смертю (Куліш). Ти тверезий, я напита (Грінч. III). Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий (Свидн.)]. Несколько, немного -ный - п'януватий, п'яненький, підпилий, підохочений, на підпитку. Сильно -ный - п'яненний, п'янезний; срв. Пьянёхонький. [Молодий Петро п'яненний лежить (Грінч. III)]. -ным-пьяно - п'яний-п'янезний. [Вернувся аж світом - п'яний- п'янезний (Мирн.)]. Мертвецки пьян, пьян, как стелька - п'яний, як ніч, як земля, як чіп, як квач, як хлюща, напивсь, як белька, п'яний - аж валяється, хоч візьми та й викрути, що й стежки не бачить. Он вечно пьян - він не виходить з горілки, не висихає з горілки, нема йому просипу, він кисне в шинку. Под -ную руку - під п'яну руч. В -ном виде - під чаркою, з п'яних очей, по п'яному, поп'яну. Быть -ну - під чаркою бути, п'яним бути. Напиться -ным - упитися, оп'янитися, підхмелитися, залити, налити очі (сліпи), зачмелити голову, набрати повну голову, насмоктатися, нарізатися, наджулитися, наджуґлитися, забити палю;

2) (пьянящий) п'янкий, п'янкуватий. -ный мёд - граний мед. -ная трава - см. Пьяничник.

* * *

1) п'я́ний; ( свойственный опьяневшему) п'яни́цький

2) в знач. сущ. п'я́ний, -ого

1) ( опьянённый алкоголем) drunken (тк. перед сущ.); drunk, tipsy; intoxicated; tight разг.

2) ( свойственный опьяневшему человеку) drunken (тк. перед сущ.)

3) (от; испытывающий упоение чем-л) drunk (with)

4) м., ж. как сущ. drunk

••